1-я книга Царств

Глава 26

1 Зифеи пришли к Саулу в Гиву, и сказали: Давид скрывается на холме Гахиле, подле пустыни.

2 И встал Саул, и пошел в пустыню Зиф и с ним три тысячи отборных Израильтян, искать Давида в пустыне Зиф.

3 И расположился Саул шатрами на холме Гахиле, который подле пустыни, у дороги. Давид находился в пустыне, и увидев, что Саул пришел за ним в пустыню,

4 Послал Давид соглядатаев и узнал, что точно пришел Саул.

5 И встал Давид, и пошел к тому месту, где Саул расположился шатрами, и увидел Давид место, на котором спал Саул и Авнер, сын Нера, военачальник его. Саул спал в средине обоза, а народ стоял шатрами вокруг его.

6 Давид сказал потом Ахимелеху Хеттеянину и Авишаю, сыну Церуи, брату Иоава: кто пойдет со мною к Саулу в стан? Авишай сказал: я пойду с тобою.

7 И пошел Давид и Авишай к людям ночью, и вот, Саул лежит сонный среди обоза, и копье его воткнуто в землю у изголовья его, а Авнер и народ лежали вокруг его.

8 Тогда сказал Авишай Давиду: предал Бог сегодня врага твоего в руку твою, итак поражу я его копьем к земле одним ударом, не повторяя удара.

9 И сказал Давид Авишаю: не губи его: ибо кто, подняв руку свою на помазанника Господня, останется ненаказанным?

10 И сказал Давид: жив Господь! Сам Господь пусть поразит его, или придет день его и умрет, или пойдет на войну и погибнет.

11 Пред Господом, отнюдь не возложу руки своей на помазанника Господня. А возьми копье, которое у изголовья его, и кувшин с водою, и пойдем.

12 И взял Давид копье и кувшин воды от изголовья Саулова, и пошли они. И никто не видел, и никто не знал, и никто не проснулся, но все они спали, ибо глубокий сон от Господа напал на них.

13 Давид, вышедши из стана, стал на вершине горы вдали, много места было между ними.

14 И кричал Давид к народу и Авнеру, сыну Нера, и сказал: отвечай, Авнер! Авнер отвечал, и сказал: кто ты, взывающий к царю?

15 И сказал Давид Авнеру: разве ты не муж? И кто подобен тебе у Израиля? Для чего же ты не хранишь государя твоего, царя? Ибо один из людей приходил погубить государя твоего, царя.

16 Не хорошо ты это делаешь. Жив Господь! достойны вы смерти, за то, что не храните государя вашего, помазанника Господня. Посмотри: где копье царево и кувшин с водою, который был у изголовья его?

17 Саул узнал голос Давидов, и сказал: твой ли это голос, сын мой, Давид? Давид сказал: мой голос, государь мой, царь!

18 И сказал: за что преследуешь, государь мой, раба? Ибо что я сделал, и какое зло в руке моей?

19 Итак выслушай, государь мой, царь, слова раба своего: если Господь возбудил тебя против меня, то да будет Ему от тебя благовонное приношение. Если же сыны человеческие, то прокляты пред Господом; поелику изгнали меня ныне, и не дают участвовать в наследии Господнем, говоря: пойди, служи другим богам.

20 Но не падет кровь моя на землю вдали от лица Господня! Царь Израилев выступил искать одной блохи, так, как гоняются за куропаткою по горам.

21 И сказал Саул: согрешил я, возвратись, сын мой, Давид. Я уже не буду делать тебе зла, потому что душа моя дорога была в глазах твоих сегодня. Вот, я был безрассуден и грешил весьма много.

22 И отвечал Давид, и сказал: вот копье царево! Пусть придет один из отроков и возьмет его.

23 Господь воздаст каждому по его правде и истине: поелику тебя ныне Господь в руку мою предал, но я не хотел возложить руки моей на помазанника Господня.

24 И как важна была душа твоя ныне в глазах моих, так будет важна душа моя пред очами Господа, и Он избавит меня от всякой беды.

25 И сказал Саул Давиду: благословен ты, сын мой, Давид! И сделать сделаешь, и превозмочь превозможешь! И пошел Давид в путь свой, а Саул возвратился в свое место.

1-а Самуїлова

Розділ 26

1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.

6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“

7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.

8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“

9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“

10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.

11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.

14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“

15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“

18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“

21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.

22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.

23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.

24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“

25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.

1-я книга Царств

Глава 26

1-а Самуїлова

Розділ 26

1 Зифеи пришли к Саулу в Гиву, и сказали: Давид скрывается на холме Гахиле, подле пустыни.

1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“

2 И встал Саул, и пошел в пустыню Зиф и с ним три тысячи отборных Израильтян, искать Давида в пустыне Зиф.

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

3 И расположился Саул шатрами на холме Гахиле, который подле пустыни, у дороги. Давид находился в пустыне, и увидев, что Саул пришел за ним в пустыню,

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

4 Послал Давид соглядатаев и узнал, что точно пришел Саул.

4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 И встал Давид, и пошел к тому месту, где Саул расположился шатрами, и увидел Давид место, на котором спал Саул и Авнер, сын Нера, военачальник его. Саул спал в средине обоза, а народ стоял шатрами вокруг его.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.

6 Давид сказал потом Ахимелеху Хеттеянину и Авишаю, сыну Церуи, брату Иоава: кто пойдет со мною к Саулу в стан? Авишай сказал: я пойду с тобою.

6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“

7 И пошел Давид и Авишай к людям ночью, и вот, Саул лежит сонный среди обоза, и копье его воткнуто в землю у изголовья его, а Авнер и народ лежали вокруг его.

7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.

8 Тогда сказал Авишай Давиду: предал Бог сегодня врага твоего в руку твою, итак поражу я его копьем к земле одним ударом, не повторяя удара.

8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“

9 И сказал Давид Авишаю: не губи его: ибо кто, подняв руку свою на помазанника Господня, останется ненаказанным?

9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“

10 И сказал Давид: жив Господь! Сам Господь пусть поразит его, или придет день его и умрет, или пойдет на войну и погибнет.

10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.

11 Пред Господом, отнюдь не возложу руки своей на помазанника Господня. А возьми копье, которое у изголовья его, и кувшин с водою, и пойдем.

11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

12 И взял Давид копье и кувшин воды от изголовья Саулова, и пошли они. И никто не видел, и никто не знал, и никто не проснулся, но все они спали, ибо глубокий сон от Господа напал на них.

12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 Давид, вышедши из стана, стал на вершине горы вдали, много места было между ними.

13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.

14 И кричал Давид к народу и Авнеру, сыну Нера, и сказал: отвечай, Авнер! Авнер отвечал, и сказал: кто ты, взывающий к царю?

14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“

15 И сказал Давид Авнеру: разве ты не муж? И кто подобен тебе у Израиля? Для чего же ты не хранишь государя твоего, царя? Ибо один из людей приходил погубить государя твоего, царя.

15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

16 Не хорошо ты это делаешь. Жив Господь! достойны вы смерти, за то, что не храните государя вашего, помазанника Господня. Посмотри: где копье царево и кувшин с водою, который был у изголовья его?

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“

17 Саул узнал голос Давидов, и сказал: твой ли это голос, сын мой, Давид? Давид сказал: мой голос, государь мой, царь!

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“

18 И сказал: за что преследуешь, государь мой, раба? Ибо что я сделал, и какое зло в руке моей?

18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?

19 Итак выслушай, государь мой, царь, слова раба своего: если Господь возбудил тебя против меня, то да будет Ему от тебя благовонное приношение. Если же сыны человеческие, то прокляты пред Господом; поелику изгнали меня ныне, и не дают участвовать в наследии Господнем, говоря: пойди, служи другим богам.

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“

20 Но не падет кровь моя на землю вдали от лица Господня! Царь Израилев выступил искать одной блохи, так, как гоняются за куропаткою по горам.

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“

21 И сказал Саул: согрешил я, возвратись, сын мой, Давид. Я уже не буду делать тебе зла, потому что душа моя дорога была в глазах твоих сегодня. Вот, я был безрассуден и грешил весьма много.

21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.

22 И отвечал Давид, и сказал: вот копье царево! Пусть придет один из отроков и возьмет его.

22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.

23 Господь воздаст каждому по его правде и истине: поелику тебя ныне Господь в руку мою предал, но я не хотел возложить руки моей на помазанника Господня.

23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.

24 И как важна была душа твоя ныне в глазах моих, так будет важна душа моя пред очами Господа, и Он избавит меня от всякой беды.

24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“

25 И сказал Саул Давиду: благословен ты, сын мой, Давид! И сделать сделаешь, и превозмочь превозможешь! И пошел Давид в путь свой, а Саул возвратился в свое место.

25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.

1.0x